Історична довідка
Велика історія малого краю
Рідне село! Оксамитно-темними стрічками стеляться городи, подвір’я і будинки потопають у зелені.
Одне з давніх українських поселень – Остропіль, виник у мальовничій місцевості Волині. Горбистий рельєф Волино-Подільської височини, мішаний ліс, ділянки родючого степу, тихоплинна річка Случ та її притоки Білка і Гусак приваблювали сюди людей з найдавніших часів.
В перше с. Левківка та Сербинівка згадується як передмістя міста Острополя в історичних документах 1596 році. В околицях сіл знайдені кам»яні знаряддя праці доби неоліту (IV тисячоліття до н.е.)
В кінці XVI і першій половині XVIII ст.. Остропіль стає значним ремісничим і торговим містом та передмістями.
З історією нашого краю пов’язана антифеодальна боротьба народу. В грудні 1591р. почалося велике повстання на чолі з гетьманом українського реєстрованого козацтва Криштофор Косинським. А в 1593 році сам Косинський зі своїми загонами побував в нашому селі.
У березні 1595р. до Левківки підійшов тисячний загін повсталих козаків під проводом Северина Наливайка. В 1601 році ординці знову напали на нашу землю. Вони грабували село, залишаючи після себе лише згарище.
В період визвольної війни українського народу проти польсько-шляхтського гноблення активно діяли загони прославлення народного ватажка Максима Кривоноса. В липні 1668р. Острорпіль був взятий селянсько-козацькими загонами Кривоноса. Через місто у вересні того ж року пройшла українська армія під проводом Богдана Хмельницького. Після Переяславської ради наше село залишилось під гнітом Речі Посполитої. Жителі села піддалися жорстокій експлуатації польських поміщиків. Гніт польської шляхти тяжко відбився на розвитку міста. Ремесло переживало період занепаду. У XVIII ст.. закінчилася династія володарів міста Остропіль – Острозьких: місто стало власністю князя Любомирського, якому належало 30 міст і містечок та738 сіл.
Доведені до відчаю тяжким гнітом польських панів, остропільців взяли участь у постанні, що дістало назву Коліївщина. В 1770р. Остропіль захопив загін повстанців під проводом Швачки.
В кінці XIX – на початку XX ст. Остропіль був типовим позаштатним містечком. Тут налічувалося лише два кам’яних будинки.
Хати ремісників і дрібних торговців були одночасно майстернями і крамницями. В 1903 році тут налічувалося 6738 жителів. Бело заселено в основному українцями і поляками, а центр євреями. Переважна більшість селян страждала від малоземелля. З 1200 гектарів орної землі лише 127 гектарів знаходилося у користуванні 73 селянських договорів, решта належала поміщиці Ледоховській і всі навколишні ліси.
Жителі села жили дуже бідно. Верхній одяг складався з суконної свити або кожушки, влітку – білий полотняний каптан. Взуття – личаки і зрідка чоботи. (французький інженер Г. Волан у першій половині XVII ст. Наніс Остропіль на карту України )
Був млин який в останній чверті XIX ст. Переробляв 300 тис. Пудів зерна в рік. Мука йшла для місцевого споживання і на вивіз. По річці Случ справляли щорічно 700 плотів лісу. Сплав починався у весняну повінь і продовжувалося 2 - 3 тижні. Значну частину лісу сплавляли до німецьких портів.
В період з 23 листопада по 17 грудня 1905 р. в поміщицьких економія відбулися масові страйки сільськогосподарських робітників. 25 листопада на фільварку в с. Сербинівка 100 чоловік селян розігнали слуг економії і вимагали підвищення заробітної плати.
У 1920 році для боротьби проти польських окупантів був організований партизанський загін під керівниуцтвомІ. Венденка та І. Ф. Бомбеля.
На початку березня 1918р. наші землі окупували австро-німецькі війська. 1923 рік був роком виникнення двох комсомольських осередків.
В 1932 р. колгосп прийшли перші трактори, на яких працювали місцеві трудівники, перша трактористка Г.І. Єгерська.
Липень суворого 1941 року. Стримуючи тильний натиск фашистів, два дні вели бій 376-й арт полк і підрозділи зведеного загону танкістів майора Бєлугіна, які залишалися без бойових машин. Після дводенних боїв фашисти захопили село. Почалися страхітливі дні окупації.
Настала весна 1944 року , вранці 4 березня після артилерійської підготовки почалась Проскурівсько- Чернівецька операція 1-го Українського фронту. В оперативному зведенні радянського інформбюро від 5 березня 1944р. повідомлялося :«Розвиваючи успішний наступ, війська 1-го Українського фронту оволоділи містом і великою залізничною станцією Ізяслав, містами Шумськ, Ямпіль, Остропіль… »
Зразу ж після визволення почалося відродження села.
В 1966 році було встановлено пам’ятник воїнам землянам, які загинули 1941 – 1945 рр. своїми силами, а в 1969 році був встановлений другий постамент. Не повернулося наших односельчан з поля битви 96 чол. За мужність, виявлену в боротьбі проти німецько-фашистських окупантів, орденами і медалями СРСР нагороджено 146 чоловік.
Левківка – село, центр сільської ради. Розташоване за 30 км. від районного центру і за 12 км. від залізничної станції Пасічна. Сільській раді підпорядковані села Йосипівка та Калинівка.
За площею орної землі(5 тис. га.) місцевий колгосп ім. XXII з»їзду КПРС найбільший у районі. Господарство спеціалізується на відгодівлі свиней. Головний напрямок – виробництво зерна і цукрових буряків.
Голова колгоспу І.С. Григорук за високі показники у вирощуванні цукрових буряків 1965 року нагороджений орденом Леніна.
У 1937 р. збудовано школу. Цеглу для побудови взято із Миколаївської церкви. Учителів Г. С. Семенівського удостоєно почесного звання заслуженого вчителя УРСР, А. А. Сайчука – ордена Трудового Червоного Прапора.
В 1960 р. на території Левківської сільської ради побудували хлібозавод.
В 1969 р. відкрили тубсанаторій обласного значення.
В 1971 р. на честь 54 річниці Великої Жовтневої революції відкрили будинок культури.
В 1973 р. відкрили комбінат побутових послуг.
В 1978 р. побудовано магазин.
В 1990 р. по селі заасфальтовано дороги.
В 1994 р. почалася газифікація села та збудовано млин.
Сербинівка – село, центр сільської ради. Розташована на правому березі річки Случ, за 30км. від районного центру і за 12 км. від залізничної станції Пасічна. На той час сільській раді підпорядковувалися села Коржівка й Махаринці.
У Сербинівці була комплексна бригада №2 колгоспу ім. XXII з»їзду КПРС ( центральна садиба знаходилася в Левківці ). Господарство вирощувало зернові культури, цукрові буряки. Була тваринницька ферма, сад.
Розпорядженням від 2 грудня 1992 р. було об’єднано Лувківську і Сербинівську сільські ради в Сербинівську сільську раду.
